📖✨До Всесвітнього дня книги тa авторського права Дитяча бібліотека ім. М. Рибалка разом зі своїми читачами долучилися до обласного флешмобу «Моя майбутня книга»📘. Кожен з учасників на обкладинці майбутньої книги  виклав задум свого твору.
   Мрійте та втілюйте в життя свої мрії!💫

#Моя_майбутня_книга #флешмоб
#дитяча_бібліотека_імРибалка
#культура_на_часі

                  

Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи. Сергій Плохій.

   Ця книга є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху 26 квітня 1986 року до закриття станції у грудні 2000-го. Чим для України був Чорнобиль? Національною трагедією, величезною психологічною травмою, важкою ношею для економіки. 

   Сьогодні реактори чорнобильського типу вже не будують, але авторитарні режими, які тримають повний контроль над інформацією, усе ще існують. Зрештою, і в Україні досі виробляють майже 50 % усієї електроенергії на атомних станціях. Нам є чим поділитися зі світом стосовно досвіду Чорнобиля, але є над чим задуматися і самим.

Чорнобильська хроніка. Люди. Ольга Купрієнко, Алла Багірова.

   Це книжка-присвята героям, які 40 років тому ризикували своїм життям і здоров’ям задля порятунку мільйонів інших людей. Вона містить історії шістнадцяти борців за наші життя. Це свідки й учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: атомники, пожежники, медики, монтажники, оператори. Вони розповідають «по-рентгенівськи», безкомпромісно чесно. Згадують про власне становлення, про життя у місті Прип’ять до аварії; говорять про події, які пізніше назвуть техногенною катастрофою. Сьогодні вони є членами громадської організації «Промінь 5-2» — об’єднання учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Кожна сторінка книжки варта найуважнішого прочитання, адже не все ще сказане і почуте суспільством. Кожне слово, промовлене очевидцями тих подій, має величезну вагу для майбутніх поколінь.

Справа живих — пам’ятати.

Страшне, прекрасне та потворне в Чорнобилі. Олена Паренюк, Катерина Шаванова.

 

   Чи безпечний до вживання чорнобильський сніг та чи варто смакувати картоплею із зони відчуження? Що відбувається на АЕС і чому алкоголь не рятує від радіації? У чому різниця між радіобіологією та радіоекологією, випроміненням й опроміненням і чому не варто панікувати, якщо зупинився енергоблок якоїсь АЕС? Про все це, а також про окупацію Чорнобиля та ситуацію на Запорізькій АЕС, тактичну ядерну зброю та Фукусіму у своїй книжці розповідають радіобіологині Олена Паренюк і Катерина Шаванова.

Квіти біля четвертого. Катерина Міхаліцина. 

 За чим так тужить прабабуся, щось видивляючись із вікна багатоповерхівки?

   Вона назавжди покинула свій дім десь на квітучому Поліссі. Катастрофа відібрала не тільки оселю, а й життя близької людини — як іще безліч життів. Вона збирає трави, що пахнуть рідними краями, й береже спогади, якими поділиться з правнучкою. Дівчинка малює так само обдаровано, як і її землячка по Чорнобильській зоні, представниця наївного живопису Марія Примаченко, картинами якої свого часу захоплювався Пікассо. Художниця, на відміну від бабусі героїні, залишилася до кінця життя в покинутому селі поблизу реактора.

Чорнобильський роман. Анатолій Демський.

   Художні книги про Чорнобильську катастрофу виходять найбільш вдалими у авторів, що мають власний релевантний досвід. Автор перемежовує історію кохання і флірту глибокими екскурсами в історію Чорнобиля і не тільки. Йому важлива вдумлива розмова з читачем, якого не злякає детальний виклад обставин і формул. Цей роман присвячений не стільки наслідкам аварії, скільки глибинним почуттям героя. Він сприймає вахти на ЧАЕС вже не як важку працю, а лишень як спосіб знов зустрітися з жінкою своєї мрії. Тепер життя чоловіка ділиться на дві реальності: одна у Зоні, друга – поза нею…

Спів Божої пташки. Василь Шкляр.

   Книга раніше видавалася під назвою «Ностальгія». Обидві назви обрані влучно. Бо тут і ностальгія за минулим, яке було до аварії на ЧАЕС, і жалоба творчої людини за нездійсненими мріями. Герой розривається між батьківським обов’язком вилікувати сина, заробити грошей на остогидлій роботі та порожнечею в стосунках із дружиною. І нібито митець знаходить нове кохання, нові сили для творчості, але все це урешті-решт зникає як марево, відлітає з його життя як пташка…

 

Чорнобильська бувальщина. Анатолій Андржеєвський.

   Допоки живі свідки аварії на Чорнобильській струмарні, слід не зволікати та використовувати з користю такі важливі інформаційні джерела. Історичний опис інциденту подано, починаючи з самого вибуху на ЧАЕС – і до прикінцевої відбудови саркофагу над 4-м блоком. Реальні події автор книги навмисно передає мовними зворотами дорадянських часів. Барвиста, дещо незвична говірка лишень підкреслює трагічність його споминів.

Літо, коли сонце стало чорним. Костянтин Климчук.

   Евакуація після Чорнобильської трагедії розділила родину Жені. Хлопчика відвезли до піонерського табору, батько пішов ліквідатором, а мати мала залишитись вдома. Кожен окремо від інших переживав трагедію, що відбулась на ЧАЕС. Літо на самоті, хоч і у вирі подій та між людей. Аварія перекреслила минуле та віру в майбутнє, залишивши порожнечу в теперішньому. Книга передає почуття та думки одинадцятирічного хлопчика, якому довелося пережити це тяжке випробування. Хлопця, що прожив літо, коли сонце стало чорним.

Чорнобиль: Я бачив. Володимир Шовкошитний.

   Із цієї книги про Чорнобильську трагедію від кадрового працівника атомної електростанції читач майже посекундно дізнається про реальні події 26 квітня 1986 року. Автор спростовує існуючі міфи про техногенну катастрофу, які насаджуються в суспільстві, наприклад, серіалом від каналу НВО «Чорнобиль» та іншими кінострічками. Подані інтерв’ю з пожежниками, ліквідаторами, військовими, звичайними рибалками додають унікальності оповіданню.

Реактори не вибухають. Коротка історія Чорнобильської катастрофи. Катерина Міхаліцина, Станіслав Дворницький.

   Творці книжки «Реактори не вибухають. Коротка історія Чорнобильської катастрофи» змогли знайти точну мову — словесну й візуальну, якою вдалося без нагнітання й простими, але водночас не позбавленими емоцій словами розповісти про масштабну трагедію. 

   Чорнобиль як місто, як атомна електростанція, як Зона відчуження, як трагедія і як символ. Ця книжка виникла, щоб пояснити катастрофу людям, які народилися після неї. Аби «Чорнобиль» був не просто словом, за яким упізнають Україну, а усвідомленим історичним досвідом.

   Сьогодні вшановуємо пам’ять видатної  бібліографознавиці, педагогині, письменниці та організаторки бібліотечної справи — Любові Борисівни Хавкіної.

  Її внесок у розвиток бібліотекознавства важко переоцінити. Саме вона стала фундаторкою вітчизняної бібліотечної освіти, заклала основи професійної підготовки бібліотекарів та сприяла становленню бібліотек як важливих осередків культури й знань.

   Хавкіна Л. Б. вірила, що бібліотека — це не склад книжок, а «народний університет», де кожен має право на безкоштовну інформацію.

  Саме вона розробила першу в країні систему класифікації книг, створила перший проєкт будівлі для великої бібліотеки та заснувала перші курси для бібліотекарів.

 Харків'янка, яка підкорила Америку своїми знаннями, вона була справжнім реформатором. Завдяки її наполегливості ми маємо професійні стандарти, які використовуються й донині.

   Її праці й сьогодні залишаються актуальними, а ідеї — надихають нові покоління фахівців бібліотечної справи.

💬 «Її спадщина — фундамент нашого професійного сьогодення»

#дитяча_бібліотека_імРибалка

#культура_на_часі

#письменники_ювіляри
#дитяча_бібліотека_імРибалка
#культура_на_часі

 📚✨ Сьогодні відзначаємо Всесвітній день книг і авторського права!
   Книга — це більше, ніж просто сторінки з текстом. Це двері у нові світи, джерело знань, натхнення та сили. Завдяки авторам ми маємо змогу подорожувати у часі, проживати сотні життів і відкривати для себе нові ідеї 💡
   У цей день варто не лише взяти до рук улюблену книгу, а й подякувати авторам за їхню працю та пам’ятати про важливість поваги до авторського права. Адже кожна історія — це результат таланту, зусиль і натхнення.
  📖 Поділіться у коментарях: яку книгу ви зараз читаєте або радите іншим?
#ВсесвітнійДеньКниг #ЧитайУкраїнське #АвторськеПраво
#дитяча_бібліотека_імРибалка
#культура_на_часі

 До Дня Землі 🌿 

 Ольга Купріян  "Боброго ранку!"

Шановні батьки! Запросіть свою малечу у теплу й добру історію про боброву сім’ю, яка разом будує свій затишний будиночок. Ця книжка — не лише про пригоди, а й про турботу, працю в команді та любов до природи.

Читаючи разом, ви зможете поговорити з дитиною про важливість берегти довкілля, допомагати одне одному та створювати свій маленький світ добра.

Проведіть цей час поруч — з книжкою, яка надихає 💚

Трішки про сюжет: 

Недалеко від річки Здвиж мешкала родина бобрів, а ж поки мама-бобриха не повідомила про поповнення родини. Тому вони були змушені шукати просторіше помешкання  .

Із цього моменту і починається все найцікавіше: будівництво нового житла  , знайомство з "сусідами" та іншими мешканцями водойми.

Книжечка повчальна  . Вона вчить як правильно піклуватися про свій дім:  "Поряд на ношах із гілля було складено й відсортовано височенну купу сміття. На одних ношах — пластик, на других — папір, на третіх — скляні пляшки . Завтра ще треба було придумати, куди це все подіти. Бабка Настя обіцяла полетіти в розвідку, чи не стоять десь поблизу баки для сортування сміття. Згодом  їх звідти заберуть на переробку".

Книга збагачує читача важливими знаннями : 

"Особливості харчування бобрів.

Це звучатиме несподівано, але бобри не їдять риби. Взагалі! Річ у тім, що бобри — вегетаріанці, тобто їдять вони тільки рослинну їжу. Наприклад, молоді пагони та кору дерев і чагарників. Улюблені бобрячі ласощі — осика, верба, берест, черемха, ожина"  .

   "У бобрів зуби ростуть усе життя. Якщо бобер втрачає зуби, він може померти.

Важливо, щоб кожен із бобрів постійно «точив» зуби, тобто гриз дерева. Якщо бобер цього не робитиме, зуби стануть такі довгі, що можуть навіть проколоти йому живіт! Через зубний біль мама-бобриха не може гризти дерева, а зуби все ростуть і ростуть".

А ще вона дуже красива   з малюнками та ілюстраціями   

Тому щиро раджу до прочитання!

#День_землі
#бібліотека_пропонує
#дитяча_бібліотека_імРибалка
#культура_на_часі

 Щорічно, 22 квітня люди по всій планеті відзначають День Землі. Цей день став загальнолюдським символічним святом любові та турботи за наш спільний дім. Саме 22 квітня в різних куточках земної кулі небайдужі до екологічних проблем люди проводять різні яскраві і в той же час корисні заходи, спрямовані на те, щоб у світі стало більше чистоти і відповідальності.

Сьогодні — день, коли кожен із нас має замислитися: що я можу зробити для нашої спільної домівки?. Земля — це не просто місце проживання, це живий організм, який потребує нашої турботи та поваги.

Маленькі дії кожного з нас здатні призвести до великих змін! Ось кілька простих способів, як ти можеш допомогти планеті вже сьогодні:

♻️ Сортуй сміття: Це зменшує навантаження на сміттєзвалища та дає ресурсам друге життя.

♻️ Обирай еко-торби: Заміни одноразові пакети на стильний шопер.

🔌 Вимикай зайве: Від’єднуй прилади від мережі, коли не користуєшся ними, та використовуй енергоощадні лампи.

💧 Бережи воду: Приймай душ замість ванни — це значно економить водні ресурси.

🌱 Саджай дерева: Додай більше зелені у свій простір та місто.

Кожен наш крок має значення. І разом ці кроки стають рухом, що змінює світ.

Бережімо планету не тільки сьогодні — а щодня. 

#День_землі
#дитяча_бібліотека_імРибалка
#культура_на_часі