понеділок, 14 грудня 2020 р.

 

  14 декабря в Украине отмечают День чествования участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской атомной электростанции в память о завершении 1986 года строительства саркофага над четвертым разрушенным энергоблоком.
   26 апреля 1986 года на ЧАЭС произошла крупнейшая в истории человечества техногенная катастрофа. Только благодаря самопожертвованию ликвидаторов удалось локализовать аварию и спасти страну и мир от радиационного загрязнения. Согласно различным данным, только в течение одного месяца от облучения погибли от 30 до 200 пожарных и работников АЭС.
   На начальном этапе к работам привлекали военнослужащих срочной службы. Летом 1986-го и позже огромный объем работ выполняли привлеченные военные запаса и вольнонаемные работники. По неполным данным, через чернобыльскую площадку прошли свыше 600 тысяч человек.
   Летом 2019 года ввели в эксплуатацию новый безопасный конфраймент ("защитную оболочку") над разрушенным четвертым энергоблоком Чернобыльской атомной электростанции. На реализацию этого проекта было собрано 1,5 млрд евро. Европейский банк реконструкции и развития вложил более 700 млн евро. Новое укрытие должно прослужить не менее 100 лет.
 

четвер, 10 грудня 2020 р.

Онлайн - вікторина « Мої права в моїй державі».

Починаючи з 2008 року, в Україні проводиться Всеукраїнський тиждень права.

10 грудня – День прав людини. Адже саме цього дня у 1948 році Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини.

З цієї нагоди дитяча бібліотека ім. М.Рибалка пропонує читачам прийняти участь у онлайн- вікторині " Мої права в моїй державі".

https://learningapps.org/15792995

 


понеділок, 7 грудня 2020 р.

 

Життя в обіймах квітів.

    Картини українки Катерини Білокур відомі не тільки українцям, а й поціновувачам мистецтва зі всього світу. Майстриня  стала першою жінкою, про шедеври якої дізнався весь світ.

   Пропонуємо дізнатися цікаві факти про нашу талановиту співвітчизницю та подивитися на картини, які підкорили багатьох досвідчених художників.

   Катерина Білокур народилася 7 грудня у 1900 році на Полтавщині, нині Київська область. Родина майбутньої художниці хоч і була дуже бідна, але Катерина самостійно вивчила літери по букварю і навчилася читати.

   Згодом їй дозволили користуватися місцевою бібліотекою, і вона дізналася про мистецтво та почала малювати. Перші роботи Білокур робила потайки на клаптиках полотна, малюючи вугіллям.

   Три картини Білокур — “Цар-Колос”, “Берізка” і “Колгоспне поле” були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі (1954). Тут їх бачить Пабло Пікассо і висловлює думку, яка стала відомою на весь світ. “Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ”.

   Шість жоржин на картині “Колгоспне поле” Білокур малювала три тижні.

   Довгий час художниця не ґрунтувала полотна, внаслідок чого її твори темніли, втрачали свій справжній колір.

   Малювала картини не в приміщенні, а на повітрі, весь час переносячи мольберт з місця на місце. Так поволі заповнювалося все полотно написаними з натури мотивами у відповідності до заздалегідь продуманої до деталей композиції.

   Окрім квітів Катерина Білокур малювала пейзажі та портрети.

   На честь художниці поставили балет “Катерина Білокур”.

   Сама робила пензлі — вибирала з котячого хвоста волосини однакової довжин.

   Катерина Білокур є представницею так званого “наївного мистецтва” — групи художників, що не здобули академічної освіти, проте стали частиною загального художнього процесу.

   1924 року Білокур подає документи у Миргородський художньо-керамічний технікум, де їй відмовили за браком освіти.

   У 1928 році Катерина Білокур вдруге намагається вступити вже до Київського театрального технікуму, але їй знову відмовили з тих же причин.

Тому вона вирішує опанувати художню майстерність самостійно. Самотужки й послідовно вона проникає в складний творчий процес, відкриваючи для себе таємницю техніки.

   Білокур не робила ескізів до своїх картин і не писала етюдів, і навіть не наносила на полотно контуру майбутньої композиції. По зафарбованому полю вона відразу ж писала деталь за деталлю, у відповідності до задуму. Це прийом, властивий всім народним майстрам і недосяжний для художників професійного станкового живопису.

   Друга половина 30-х та початок 40-х років – результативний період у творчості Катерини Білокур. Саме тоді художниця знаходить свій жанр, поступово опановує техніку живопису й художню майстерність.

   У 40-х роках картини Білокур виставляють на виставках у Полтаві, а згодом у Києві.

   У 1949 році Катерина Білокур стає членом Спілки художників України.

   В п’ятидесяті роки майстриня звертається до такого жанру живопису, як натюрморт.

   У 1951 році нагороджена орденом Знак Пошани, одержала звання Заслуженого діяча мистецтв України.

   У 1956 — одержує звання Народного художника України.

   У 1961 році 10 червня після смерті матері Катерина Білокур помирає через брак ліків та доцільного медичного лікування. Похована в Богданівці.

 

https://www.youtube.com/watch?v=DOE9NPKnOWI