З Днем вишиванки! Зі святом єдності і культурного відродження народу України! Бібліотекарі Краматорська в найкращих у світі вишиванках дарують усім радість та натхнення від цього чудового свята!
Хай живе у віках Українська Вишиванка!
https://www.youtube.com/watch?v=Yjq4_QR53K0
День сім'ї – це те свято, коли особливо хочеться об'єднатися зі своїми рідними і близькими, сказати один одному теплі слова кохання, приділити увагу і турботу, зробити подарунок або просто подзвонити.
Сім'я для кожної людини є дуже важливою
для життя. Народжуючись на світ, маленька людина набуває маму і тата, а
виростаючи обзаводитися власною сім'єю. Сім'я – це не тільки батьки, це ще й
улюблені, близькі, а іноді навіть друзі, з якими пройшов вогонь і воду.
Вітаємо зі святом! Бажаємо
величезного сімейного щастя, душевності, любові, ніжності, турботи та уваги.
Нехай почуття єднання і привітності завжди гріє вас в будь-яку погоду, в
будь-який час року. Бережіть один одного і будьте щасливі!
Василь
Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Русів на Станіславщині
(сьогодні це Івано-Франківщина) у сім’ї заможного селянина. Батько В.Стефаника
був працьовитим та вимогливим. Він хотів дати сину найкращу освіту.
Майбутній
новеліст навчався три роки в рідному селі Русові, три роки у Снятинській школі,
потім у 1883 році вступив до Коломийської гімназії, яку не закінчив, бо його
виключили за участь у Покутській трійці у 1890 р.
В.
Стефаник переїхав до Дрогобича і вступив до місцевої гімназії, яку закінчив
1892 р. Того ж року він вступив на медичний факультет Краківського
університету, де вчився до 1900 р. Університет покинув, бо медицина його не
цікавила.
У
1897 році відбулись перші публікації його новел у Львівському журналі
«Літературно-науковий вісник». Свої новели писав російською, польською та
чеською мовами.
У
1899 у Чернівцях, з’явилася перша збірка прози Стефаника “Синя книжечка”.
«Першим
українським новелістом», «володарем селянських душ», «великим майстром слова»,
«володарем тяжкого слова», «сільським філософом» – називають В.Стефаника.
1900
року у Львові з’явилася друга збірка письменника «Камінний Хрест».
У
1903 В.Стефаник відвідує Київ, де знайомиться з М.Старицьким, Панасом Мирним,
М.Коцюбинським, Миколою Вороним. Також був знайомий з Лесею Українкою,
Ольгою Кобилянською, Іваном Франком.
26
січня 1904 року Василь Стефаник одружився з Ольгою Гаморак. У них було 3
синів, та після 10 років щасливого сімейного життя Ольга померла. У 43
роки Стефаник став вдівцем, сам виховував дітей. Більше він не одружувався.
Був
депутатом австрійського Віденського парламенту з 1907 року до 1918. Він захищав
інтереси селян аж до розвалу Австро-Угорщини.
В.
Стефаник — один із представників Покутської трійці (умовне об’єднання трьох
українських письменників: Василя Стефаника, Леся Мартовича та Марка Черемшини.
Назва походить від регіону, оскільки усі троє були з Покуття. Завдяки постійній
та тісній співпраці молоді письменники пройшли так звану Франкову школу та
сформувалися під його безпосереднім впливом. Саме І.Франко брав активну участь
у становленні та формуванні таланту Стефаника, Мартовича та Черемшини.
Творчість
В. Стефаник розпочав поезіями в прозі (1896-1898 рр.). У жовтні 1897 р. на
сторінках чернівецького, часопису «Праця» була надрукована новела «Виводили з
села», пізніше — новели «У корчмі», «Стратився», «Синя книжечка» та «Сама
саміська», які одразу зробили його широковідомим українським письменником. Ці
твори ввійшли до першої збірки В. Стефаника «Синя книжечка» (1899 р.). Пізніше
виходили книги новел «Камінний хрест» (1900 р.), «Дорога» (1901 р.), «Моє
слово» (1905 р.), «Земля» (1926 р.). Шанувальники творчості митця називали
його, за висловом Марка Черемшини, «поетом мужицької розпуки».
Новаторство
Стефаника полягає у тому, що він є творцем психологічної новели. Він будує
сюжети не на розвитку зовнішніх подій, а на змінах почувань та переживань. У
творах письменника немає авторських роз’яснень та тлумачень, говорять,
роздумують самі персонажі. Тому його твори побудовані на монологах та діалогах.
Він прагнув, щоб кожне слово у його новелах звучало, як згусток людського болю,
повноголосо. Його твори стилі, глибоколіричні, що порівнює їх із народною
піснею.
7
грудня 1936 року письменник помер від серцевого нападу. Похований у Русові
біля матері згідно з заповітом новеліста.
Дорогі друзі!
День Перемоги… Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні. Не щезне в пам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами.
#Єіменаієтакідати
