Пригодницький світ 

Свена Нордквіста

"Казкарів побільше знай, їхні казочки читай"

#дитяча_бібліотека_імРибалка

#тижденьдитячоїкниги

      21 березня щорічно відзначають Всесвітній день поезії . Цей день було встановлено за ініціативи ЮНЕСКО: організація вважає, що саме поезія може стати відповіддю на найважливіші духовні запити людства.

 

Небайдужа українка – Емма Андієвська.

Емма Іванівна Андієвська - українська письменниця, поетеса та художниця. Вона створила власний світ поетичних та художніх образів у високо індивідуальній манері. Філософські, духовні та містичні теми є головними у творчості Андієвської.

Емма Андієвська народилася у Донецьку 19 березня 1931 року. Батько письменниці був хіміком-винахідником, мати була агрономом за освітою і пізніше працювала вчителькою біології. Через дуже часті важкі хвороби, більшість шкільних предметів Емма Андієвська здавала екстерном. З дитинства Андієвська мала феноменальну пам'ять. Хворобливість дитини змусила родину у 1937 році переїхати спочатку до Вишгорода, а згодом - у 1939 році - до Києва. У дев'ятирічному віці майбутня письменниця перечитала найвідоміші твори світової літератури. Початок війни застав родину Андієвської  у Києві. Тоді ж загинув батько письменниці - його було безпідставно розстріляно радянською владою. У 1943 році діти з матір'ю виїхали на Захід. Родина жила в Берліні, Мюнхені, Парижі, Нью-Йорку.  Письменниця має американське громадянство. У 1957 році вона закінчила Український Вільний Університет.

Емма Андієвська зростала у російськомовному середовищі, проте ще у дитячому віці усвідомила власну українську ідентичність й прийняла українську мову, яку вперше почула у Вишгороді у віці шести років. Відтоді письменниця вирішила писати лише українською, яку вона сприймала як мову пригнічених. Завданням для себе авторка визначила «створити українську державу в слові». Пізніше, щоправда, для того, аби показати власну незалежність від мов, Андієвська написала декілька віршів англійською, німецькою та французькою мовами.

 Нині письменниця живе у Мюнхені (Німеччина) де  прожила там майже все життя, інтенсивно працює над своїми творами, але ні на хвилину не забувала про Україну, якій присвятила свою творчість.

        Емма Андієвська є автором близько 20 поетичних збірок, кількох романів, книжок новел і казок та 17 тисяч картин. За «Роман про людське призначення» одержала престижну міжнародну премію Антоновичів. Виставки її малярських робіт організовувалися у США, Канаді, Німеччині, Франції, Австралії, Бразилії, Швейцарії, а також - в Україні.

Українська письменниця в еміграції Емма Андієвська стала лауреатом Шевченківської премії з літератури 2018 року.

Емма Іванівна є однією з найвідоміших у світі українських мисткинь, а її роботи є своєрідні та неповторні і такі ж впізнавані, як і картини Марії Примаченко, Марка Шаґалла  чи Пабло Пікассо, з якими часто порівнюють твори Емми Андієвської.  Її картини виставлялися в багатьох країнах світу.

https://www.youtube.com/watch?v=RY7ZvZ1Byac

#єіменаієтакідати

 

Український Маестро

                               

«В історії професійної музичної творчості є композитори різного “ґатунку”. Твори одних, певне, назавжди залишаться надбанням вузького кола інтелектуальної еліти. Інші, навпаки, догоджають смакам широкої публіки. Найталановитіші знаходять тонкий компроміс між цими двома крайнощами. А є щасливці, кращі твори яких, ледве народившись, назавжди залишають свого автора та йдуть у самостійне життя. Саме до таких митців належить Олександр Іванович Білаш. Про творчість та особистість Олександра Білаша було й буде сказано безліч теплих слів. Хоча, здається, слова тут вже недоречні. “Два кольори”, “Ясени”, “Сніг на зеленому листі”, “Я жил в такие времена” та ще понад дві сотні білашевих пісенних “дітей” – давно вже не просто вокально-інструментальні твори у куплетно-строфічній формі. І не просто найпоказовіші музичні пам’ятники лірично-мажорної пісенності радянської доби. Як би пафосно це не звучало – але цими мелодіями тепер співає сучасна Україна, подібно Італії з її “Santa Licia” та “Torna Sorriente”», так відгукується про видатного колегу Спілка композиторів України.

Справді, в Україні, та й за кордоном, коло шанувальників творчості Білаша величезне. Адже практично всі його пісні – так, що торкають душу, наповнюють її теплом і щемним сумом, змушують зупинитися й заглибитись у себе.

Олександр Білаш народився 6 березня 1931 року в селищі Гридизьк на Полтавщині у співучій селянській сім’ї. Змалку чув живу пісню й музику, умів по-справжньому любити і цінувати їх. Першим музичним інструментом, на якому навчився грати Олександр, була саморобна гармошка. Фахову освіту почав здобувати у в музичному училищі ім. В. С. Косенка по класу баяна у Житомирі, яке Олександр закінчив екстерном. Тут же й почав писати свої перші пісні. Популярними стали « Три подружки синьоокі», «Два кольори», «Ясени» та інші. А в 1951 році вступив до Київської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського на композиторський факультет. Його педагогами були талановиті діячі культури і композитори – М. Дремлюга, К. Данькевич, А. Свєчніков та інші.

Пісні Олександр Білаша стали народними, духовним небом України. Він створив особливий пісенний жанр – пісню з глибокою філософською і психологічною напругою, на зіткненні почуттів, на вічній драмі недосяжності гармонії у світі. В Олександрі Івановичі, окрім пісняра, жив ще й автор великих музичних форм.

Як симфоніст, він працював вже під час навчання в консерваторії. Цієї справи він не покинув протягом усього життя. До своїх інструментальних творів він повертається і в часи найнапруженішої праці над піснями. Від симфонічної йде не тільки до пісенної, але й до оперної музики, про що свідчать його твори «Гайдамаки», за однойменною поемою Т. Г. Шевченка, й моноопера «Балада війни» за віршем І. Драча. Йому належить музика опери «Прапороносці» за романом О. Гончара, симфонічна поема «Світанок на морі» і концерт № 2 для фортепіано з оркестром.               

Кожна  пісня О. Білаша має своє обличчя. Її не сплутаєш з творами інших композиторів, але дивина його мистецької самобутності полягає в тому, що маючи певні спільні риси, його солоспіви й хори зовсім несхожі один з одним. В кожній пісні, в кожному його творі відлунюється українська мелодика, є щось сонячне, іскристе, віртуозне, побудоване на звичайній для автора елегійній основі.

До останніх днів життя Білаш продовжував писати вірші і музику. «Українська естрада переживає не кращі часи, теле- та радіоефір засмічений третьорядними творами, три акорди подаються як шлягери, безголосі співаки очолюють численні хіт-паради, немає особистостей, нових цікавих імен», — щиро переживав композитор. Він гордився тим, що його твори виконували такі майстри співу як Дмитро Гнатюк, Анатолій Мокренко, Микола Кондратюк, Йосип Кобзон, Раїса Кириченко, Людмила Зикіна. Олександр Іванович вважав, що краще нехай його твори лежать у шухляді письмового столу, чекаючи свого часу, ніж лунатимуть з вуст безголосих «зірок». «Я, напевно, старомодний, але в співака повинен бути голос та індивідуальність. Тільки якщо артист пропустить пісню крізь своє серце, вона знайде відгук у слухачів», — вважав маестро.

Олександр Білаш – лауреат премії імені М. Островського (1967), Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1969), Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1975), Народний артист УРСР (1977), Народний артист СРСР (1990), Герой України (2001).

      Помер Олександр Іванович 6 травня 2003 року. Похований на Байковому цвинтарі у Києві. 

#єіменаієтакідати

 

https://www.youtube.com/watch?v=TLh_9nXdItc

 

Малечі на тихий вечір. 

 

Всесвітній день письменника відзначається за рішенням 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу, що відбувся 12-18 січня 1986 року. ПЕН-клуб був заснований у 1921 році.

   Назва організації – абревіатура, утворена першими літерами англійських слів poets- поети, essayists – нарисовці, novelists – романісти. Ідея її створення належить англійській письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт. Першим президентом ПЕН-клубу став Джон Ґолсуорсі. В 1923 році відбувся перший конгрес ПЕН-клубу в Лондоні, в той час ПЕН-центри були створені у 11 країнах світу. Сьогодні подібні центри діють в 130 країнах.