8 січня виповнюється 90 років ВАСИЛЮ СИМОНЕНКО – українському поету і журналісту, діячу українського руху опору, шістдесятнику.

   Народився Василь Симоненко  в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Зростав без батька. Про своє дитинство пізніше поет писав, що з рідних людей у нього були тільки мати і сивий дід, а татом він нікого не кликав і довгий час був упевнений, що так і повинно бути.

   Почав шкільне навчання Симоненко у рідному селі. По закінченні отримав золоту медаль. Згодом вступив на факультет журналістики Київського національного університету імені Шевченка, а після отримання диплома переїхав до Черкас, де працював у редакціях газет "Молодь Черкащини", "Робітнича газета", "Черкаська правда".

   Писати Василь Симоненко почав у студентські роки. Однак за життя видано лише збірку лірики "Тиша і грім" (1962) і казку для дітей "Цар Плаксій та Лоскотон". Його вірші, які допускалися до друку, коригувалися. Визнання до поета прийшло посмертно. Сам письменник про свій поетичний стиль говорив: "Є в мені щось від діда Тараса і прадіда Сковороди".

   Василь Симоненко за своє коротке, але плідне життя, написав поезiï, провiдною темою яких є любов до рiдноï землi, вiдповiдальнiсть за ïï долю; новели; пробував створити кiносценарiй зi студентського життя, став автором численних статей, театральних i лiтературних рецензiй, створив три казки для дiтей i дорослих: "Цар Плаксiй i Лоскотон", "Подорож в краïну Навпаки", "Казка про Дурила".

   Недарма Симоненка називали літературним бунтарем: він не терпів несправедливості, прагнув не тільки свободи, але й визнати Україну самобутньою державою. Він виступав проти компартії та всевладдя.

   У ніч проти 14 грудня 1963 році у неповні 29 років поет помер у черкаськiй лiкарнi. Під час похорону до рук друзів поета потрапляють його щоденники й архів. Та після цього  ще п'ятнадцять рокiв забороняли видання творiв Василя Симоненка. З неймовірними труднощами Василевим друзям доводилося "пробивати" у світ кожну його книжку.І все ж завдяки колективним зусиллям читач дістав змогу одержати Симоненкові "Земне тяжіння", збірку новел "Вино з троянд", "Поезії", "Избранная лирика", "Лебеді материнства",  том вибраних поезій.

   1965 року Симоненка висунули на Шевченківську премію. Проте не судилося. Поет отримав її лише через 30 років, уже в Незалежній Україні, посмертно.

#Василь_Симоненко

#дитяча_бібліотека_імРибалка