"Поезія - це завжди неповторність,

  Якийсь безсмертний дотик до душі."

                  Л. Костенко

   Поезія - це мелодія душі, найдавніший духовний скарб людства. Вона втамовує душевну спрагу, пробуджує в людині радість життя, любов до краси, входить в наше життя з дитинства і залишається з нами до кінця. Кожний знаходить в ній щось своє, близьке і зрозуміле.

   21 березня по всьому світу володарі рими, їх музи і шанувальники відзначають День поезії. Згідно резолюції 30-ї сесії ЮНЕСКО, яка проходила в 1999 році в Парижі, було прийнято рішення щорічно відзначати 21 березня Всесвітній день поезії (World Poetry Day).

   В українському календарі Всесвітній день поезії вперше з'явилося у 2004 році і відзначають його на державному рівні. Любов українців до поезії не поступається ані французам, ані англійцям, ані італійцям. Адже самих лише народних пісень по всій Україні записано понад 500 тисяч! А ще були гнівно-журливі твори Шевченка, і революційні рядки Франка, і сентиментальні строфи Лесі Українки, і музичні вірші Тичини, сонети Рильського, пісні Малишка, містичні образи Богдана-Ігоря Антонича та модерні форми поезій Ігоря Калинця... "Поезія потрібна всім - поети так само потребують читачів, як і читачі поетів..." - зазначала Ліна Костенко.

Ліна Костенко. Усе моє, що зветься Україна.

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-
оці степи, це небо, ці ліси, 
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є - дорога, явори,
усе моє, що зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна, 

що хоч спинись і з Богом говори.

Леся Українка. Стояла я і слухала весну.

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії.

#Всесвітнійденьпоезії

#культура_на_часі

#дитяча_бібліотека_імРибалка