Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи. Сергій Плохій.

   Ця книга є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху 26 квітня 1986 року до закриття станції у грудні 2000-го. Чим для України був Чорнобиль? Національною трагедією, величезною психологічною травмою, важкою ношею для економіки. 

   Сьогодні реактори чорнобильського типу вже не будують, але авторитарні режими, які тримають повний контроль над інформацією, усе ще існують. Зрештою, і в Україні досі виробляють майже 50 % усієї електроенергії на атомних станціях. Нам є чим поділитися зі світом стосовно досвіду Чорнобиля, але є над чим задуматися і самим.

Чорнобильська хроніка. Люди. Ольга Купрієнко, Алла Багірова.

   Це книжка-присвята героям, які 40 років тому ризикували своїм життям і здоров’ям задля порятунку мільйонів інших людей. Вона містить історії шістнадцяти борців за наші життя. Це свідки й учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС: атомники, пожежники, медики, монтажники, оператори. Вони розповідають «по-рентгенівськи», безкомпромісно чесно. Згадують про власне становлення, про життя у місті Прип’ять до аварії; говорять про події, які пізніше назвуть техногенною катастрофою. Сьогодні вони є членами громадської організації «Промінь 5-2» — об’єднання учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Кожна сторінка книжки варта найуважнішого прочитання, адже не все ще сказане і почуте суспільством. Кожне слово, промовлене очевидцями тих подій, має величезну вагу для майбутніх поколінь.

Справа живих — пам’ятати.

Страшне, прекрасне та потворне в Чорнобилі. Олена Паренюк, Катерина Шаванова.

 

   Чи безпечний до вживання чорнобильський сніг та чи варто смакувати картоплею із зони відчуження? Що відбувається на АЕС і чому алкоголь не рятує від радіації? У чому різниця між радіобіологією та радіоекологією, випроміненням й опроміненням і чому не варто панікувати, якщо зупинився енергоблок якоїсь АЕС? Про все це, а також про окупацію Чорнобиля та ситуацію на Запорізькій АЕС, тактичну ядерну зброю та Фукусіму у своїй книжці розповідають радіобіологині Олена Паренюк і Катерина Шаванова.

Квіти біля четвертого. Катерина Міхаліцина. 

 За чим так тужить прабабуся, щось видивляючись із вікна багатоповерхівки?

   Вона назавжди покинула свій дім десь на квітучому Поліссі. Катастрофа відібрала не тільки оселю, а й життя близької людини — як іще безліч життів. Вона збирає трави, що пахнуть рідними краями, й береже спогади, якими поділиться з правнучкою. Дівчинка малює так само обдаровано, як і її землячка по Чорнобильській зоні, представниця наївного живопису Марія Примаченко, картинами якої свого часу захоплювався Пікассо. Художниця, на відміну від бабусі героїні, залишилася до кінця життя в покинутому селі поблизу реактора.

Чорнобильський роман. Анатолій Демський.

   Художні книги про Чорнобильську катастрофу виходять найбільш вдалими у авторів, що мають власний релевантний досвід. Автор перемежовує історію кохання і флірту глибокими екскурсами в історію Чорнобиля і не тільки. Йому важлива вдумлива розмова з читачем, якого не злякає детальний виклад обставин і формул. Цей роман присвячений не стільки наслідкам аварії, скільки глибинним почуттям героя. Він сприймає вахти на ЧАЕС вже не як важку працю, а лишень як спосіб знов зустрітися з жінкою своєї мрії. Тепер життя чоловіка ділиться на дві реальності: одна у Зоні, друга – поза нею…

Спів Божої пташки. Василь Шкляр.

   Книга раніше видавалася під назвою «Ностальгія». Обидві назви обрані влучно. Бо тут і ностальгія за минулим, яке було до аварії на ЧАЕС, і жалоба творчої людини за нездійсненими мріями. Герой розривається між батьківським обов’язком вилікувати сина, заробити грошей на остогидлій роботі та порожнечею в стосунках із дружиною. І нібито митець знаходить нове кохання, нові сили для творчості, але все це урешті-решт зникає як марево, відлітає з його життя як пташка…

 

Чорнобильська бувальщина. Анатолій Андржеєвський.

   Допоки живі свідки аварії на Чорнобильській струмарні, слід не зволікати та використовувати з користю такі важливі інформаційні джерела. Історичний опис інциденту подано, починаючи з самого вибуху на ЧАЕС – і до прикінцевої відбудови саркофагу над 4-м блоком. Реальні події автор книги навмисно передає мовними зворотами дорадянських часів. Барвиста, дещо незвична говірка лишень підкреслює трагічність його споминів.

Літо, коли сонце стало чорним. Костянтин Климчук.

   Евакуація після Чорнобильської трагедії розділила родину Жені. Хлопчика відвезли до піонерського табору, батько пішов ліквідатором, а мати мала залишитись вдома. Кожен окремо від інших переживав трагедію, що відбулась на ЧАЕС. Літо на самоті, хоч і у вирі подій та між людей. Аварія перекреслила минуле та віру в майбутнє, залишивши порожнечу в теперішньому. Книга передає почуття та думки одинадцятирічного хлопчика, якому довелося пережити це тяжке випробування. Хлопця, що прожив літо, коли сонце стало чорним.

Чорнобиль: Я бачив. Володимир Шовкошитний.

   Із цієї книги про Чорнобильську трагедію від кадрового працівника атомної електростанції читач майже посекундно дізнається про реальні події 26 квітня 1986 року. Автор спростовує існуючі міфи про техногенну катастрофу, які насаджуються в суспільстві, наприклад, серіалом від каналу НВО «Чорнобиль» та іншими кінострічками. Подані інтерв’ю з пожежниками, ліквідаторами, військовими, звичайними рибалками додають унікальності оповіданню.

Реактори не вибухають. Коротка історія Чорнобильської катастрофи. Катерина Міхаліцина, Станіслав Дворницький.

   Творці книжки «Реактори не вибухають. Коротка історія Чорнобильської катастрофи» змогли знайти точну мову — словесну й візуальну, якою вдалося без нагнітання й простими, але водночас не позбавленими емоцій словами розповісти про масштабну трагедію. 

   Чорнобиль як місто, як атомна електростанція, як Зона відчуження, як трагедія і як символ. Ця книжка виникла, щоб пояснити катастрофу людям, які народилися після неї. Аби «Чорнобиль» був не просто словом, за яким упізнають Україну, а усвідомленим історичним досвідом.